Я тебе налякаю або психологія страху

Откопала текст пятилетней давности, 2007 год, 19 лет. Ностальгирую=) "Я тебе лякаю" або Психологія страху Що треба робити в день святкування Хеллоуіна? Усі дадуть відповідь: лякати. І способів опишуть неймовірну кількість: розповідати за вечерею в темноті страшні історії про відьом та привидів, сидячи навколо "гарбузової голови", або переодягнутись нечистою силою і зі зловіщими завиваннями вистрибнути із-за рогу, або у страшній масці дзвонити у двері до незнайомих людей і випрошувати солодощі… А от навіщо це робити - відповість далеко не кожний. Якщо розглядати таке масове лякання у традиціях кельтського свята, дізнаємось, що в цей день відкриваються ворота між літом і зимою, між життям і смертю, між нашим і потойбічним світом, а охоронцями цих воріт є саме відьми та демони. Вони виходять зі свого світу і лякають людей. Люди перевдягались подібно до них і просили їжу для умилостивлення нечистої сили. Інші намагалися одягнути найстрашніший костюм, щоб відлякати від свого дому погань. І, нарешті, "гарбузова голова", яку ставили на вікно, мала символізувати для привидів та відьом, що бродили навколо, те, що цей будинок вже зайнятий кимось із "своїх". Ця інтригуюча, цікава і гарна "оправа" для свята сьогодні втрачає свою актуальність. У наш час лише невелика частина тих, хто любить святкувати Хеллоуін, вірить у привидів і нечисту силу. А що керує більшістю?. . Страх є однією з дуже розповсюджених емоцій. Одночасно це емоція, переживати яку люди найбільше не хочуть і бояться. Надзвичайна розповсюдженість і схильність людей реагувати страхом у багатьох життєвих ситуаціях пояснюється психологами тим, що страх є найпершою і найсильнішою емоцією людини, що супроводжує її появу на світ, її народження. Масове поєднання неприємних вражень, відділення від матері, зміна оточення, тонка грань між життям і смертю - все це закріплюється у немовляти як перший досвід, що впливає на все її життя. У дорослої людини нараховують близька ста різних видів страху та безліч особливостей переживання страху в залежності від індивідуальних властивостей людини. Наприклад, вважається, що худі люди частіше переживають страх, аніж люди повної тілобудови, а оптимісти лякаються набагато рідше, ніж песимісти. Тіло людини, що перелякана, стає в’ялим, скованим, підвищення рівня адреналіну в крові не дає людині бути спокійною, їй залишається слідувати одному з двох древніх інстинктів: атакувати або втікати. Якщо ми лякаємо когось, то очікуємо реакцію переляку, що вважається більш простою порівняно зі страхом. Переляк - це стан при виявленні небезпеки, до якої людина зовсім не готова. Тобто тут обов’язковим є елемент несподіваності (що ми і намагаємося реалізувати із-за рогу або із-за спини). Переляк є миттєвою, швидкоплинною реакцією на сильний, неочікуваний подразник. При цьому в крові відбувається ніби "вибух" гормонів, дихання та серцебиття "зашкалюють", м’язи напружуються. Все, людина готова. Навіщо ж ми лякаємо інших? Можливо, щоб розважитись, посміятись, пожартувати. Налякав - і дивишся на реакцію, потім всі дружно посміялись. Фізіологічно це може пояснюватись тим, що сміх виконує роль розслаблення, зняття напруження після раптового сильного переляку. Можливо, щоб несвідомо принизити, вважаючи, що той, хто злякався, проявив слабкість, а ти сам таким чином стаєш вище нього. Це потрібно людям невпевненим, нерішучим, які в собі носять багато внутрішніх страхів, а таким чином діють за принципом "щоб усі боялись, щоб не насміхались". А можливо, заради влади і маніпулювання, адже перелякану людину легко скерувати за власним бажанням. Це і легкий спосіб привернути до себе увагу, виставити себе напоказ. Ряд таких "можливо" можна ще продовжити. Наприклад, а навіщо ти будеш лякати у день святкування Хеллоуіна?. . . 20 жовтня 2007

творчество